Показ дописів із міткою Відомі люди Красилівщини. Показати всі дописи

вівторок, 23 жовтня 2018 р.

Баранецький Петро Карпович

Лауреат Державної премії СРСР

Народився 11 листопада 1931 року в селі Писарівка в сім’ї колгоспників. Тут пройшло дитинство та юність, тут навчався у семирічці.

З 1948 року працював рядовим колгоспником. В 1961 році обраний бригадиром рільничої бригади колгоспу “Радянська Україна”

За успіхи в праці та високі врожаї сільськогосподарських культур нагороджений орденами Леніна та “Знак Пошани”. В 1986

році удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР. Грошову частину премії віддав у Дитячий Фонд.

В 1991 році вийшов на заслужений відпочинок.

В 1995 році помер. Похований в селі Писарівка

Арсенюк Петро Антонович

Заслужений вчитель УРСР

Народився у 1932 році в селі Росолівці в сім’ї колгоспників.

До війни встиг закінчити два класи Росоловецької семирічки. Після війни продовжив навчання у школі. Закінчивши її, працював у колгоспі. Був призваний до Радянської Армії, там і здобув середню освіту.

Після звільнення в запас працював вчителем фізкультури у Кузьминській школі. Було це у 1956 році.

Вищу освіту здобув на історичному факультеті Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Працював вчителем у багатьох школах району, останні 29 років – директором Лагодинецької загальноосвітньої школи.

21 липня 1981 року П.А. Арсенюку присвоєно звання “Заслужений вчитель УРСР”.

Загальний педагогіічний стаж 47 років. Продовжує працювати директором школи.

Баранецький Петро Карпович

Лауреат Державної премії СРСР

році удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР. Грошову частину премії віддав у Дитячий Фонд.

В 1991 році вийшов на заслужений відпочинок.

В 1995 році помер. Похований в селі Писарівка

Болюх Роман Іванович

ІІоет-гуморист, член Національної спілки письменників України

Народився 9 березня 1930 року в селі Мотрунки в сім’ї хліборобів. В 1948 році закінчив Голюнецьку (нині Радісненську) середню школу і вступив до Бережанського педучилища, що на Тернопільщині. Після закінчення педучилища працював завпедом дитячого будинку, був на партійній роботі.

В 1959 році закінчив філологічний факультет Львівського університету, працював директором шкіл в Тернопільській та Хмельницькій областях.

В 1959 році опублікував перший вірш. В 1990-у – вийшла перша збірка сатири та гумору “Персональні ляпаси”. Член Національної спілки письменників з 1993 року. Лауреат обласної літературної премії імені М. Годованця.

Автор книг сатири і гумору “Сміх без утіх”, “Несучий півень”, “Буряковий ряст” та ін.

Бенюк Василь Олексійович

Доктор медичних наук

Народився 12 лютого 1959 року в селі Кузьмин в сім’ї колгоспників. З 1966 по 1974 рік навчався в Кузьминській середній школі. Після закінчення 8 класів вступив на фельдшерський відділ Хмельницького медучилища, яке успішно закінчив у 1978 році. Під час дійсної служби в Радянській Армії практикувався як фельдшер.

В 1980 році В. Бенюк повертається додому, працює в районній санітарно-епідеміологічній станції і навчається на підготовчому відділенні Київському медінституту. В 1981 році стає студентом лікувального факультету цього вузу. Після його закінчення працює лікарем-гінекологом однієї з Київських лікарень.

В 1993 році захищає кандидатську дисертацію. З 2000 року – доцент Київського медінституту. В кінці 2000 року успішно захистив докторську дисертацію.

Продовжує працювати в Київському медичному університеті.

Болюх Роман Іванович

ІІоет-гуморист, член Національної спілки письменників України

Автор книг сатири і гумору “Сміх без утіх”, “Несучий півень”, “Буряковий ряст” та ін.

Булаєнко Володимир Дмитрович

Поет-воїн, член Національної спілки письменників України (посмертно)

Народився 8 червня 1918 року в селі Сорокодуби в селянській сім’ї. Батько, повернувшись з фронтів першої світової війни, невдовзі після народження сина помер. Виховувала мати – Ганна Костянтинівна.

В 6 років пішов до Сорокодубської початкової школи. Потім

навчався в Чернелівській семирічці та Малоклітнянській середній школі. Під час навчання в Малій Елітній почав писати поезії та друкуватись в районній газеті.

В 1938 році стає студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету.

В перші дні війни в червні 1941 року студент третього курсу Булаєнко В.Д. добровольцем іде на фронт в званні молодшого лейтенанта. В районі Донбасу потрапляє в оточення і в полон. Згодом втікає з полону і повертається в рідне село. Пише поезії, читає їх односельчанам. З березня 1944 року В.Булаєнко знову в діючій армії .

19 серпня 1944 року при визволенні прибалтійського міста Бауска був смертельно поранений.

В 1958 році вийшла перша збірка “Поезії”. В 1973 році його вірші перекладені на російську мову.

Ім’я поета-воїна носять центральна бібліотека та вулиця у місті Красилові. Він навічно занесений в списки студентів філологічного факультету Дніпропетровського університету.

В 1961 році поет посмертно прийнятий в Спілку письменників України.

Бородій Василь Олександрович

Заслужений лікар УРСР

Народився 14 лютого 1920 року в селі Антоніна Монастирського району Черкаської області в сім’ї службовців.

Закінчив середню школу і Уманське медичне училище.

З 1942 року – студент Ленінградської військово-медичної академії. Іде добровольцем на фронт. Оперує, не маючи диплома лікаря. Війну закінчив в Берліні.

В 1954-1960 роках навчається у Вінницькому медичному інституті і закінчує його з відзнакою. За направленням працює в Кременчуківській дільничній лікарні, а згодом призначається го-ловним лікарем Красилівського району.

До військових нагород додаються трудові, зокрема орден Трудового Червоного Прапора. Указом президії Верховної Ради УРСР йому присвоєно почесне звання “Заслужений лікар УРСР” Зараз на заслуженому відпочинку, проживає у Красилові.

Булаєнко Володимир Дмитрович

Поет-воїн, член Національної спілки письменників України (посмертно)

В 6 років пішов до Сорокодубської початкової школи. Потім

В 1938 році стає студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету.

19 серпня 1944 року при визволенні прибалтійського міста Бауска був смертельно поранений.

В 1958 році вийшла перша збірка “Поезії”. В 1973 році його вірші перекладені на російську мову.

В 1961 році поет посмертно прийнятий в Спілку письменників України.

Водзінський Домінік Іванович

Доктор педагогічних наук, академік Білоруської Академії народної освіти

Народився 10 березня 1921 року в селі Мала Салиха в сім’ї селянина. Закінчив Антонінську середню школу в 1938 році. Навчався на педагогічних курсах і в 17 років став вчителем Ор- линецької початкової школи. В 1939 році вступає в учительський інститут, з якого його призивають в армію.

Учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни. Служив у 5-ій гвардійській кавалерійській дивізії. Вісім поранень і дев’ятнадцять нагород. Серед них орден Червоного Прапора, два ордени “Вітчизняної війни” І ступеня, орден Червоної Зірки і інші. Пройшов шлях від рядового до майора..

Після війни повертається додому. Його призначають на посаду директора Терешківської семирічки.

Ось головні віхи його трудового шляху:

1948 рік – закінчує інститут.

1949 р. – директор Антонінської середньої школи, а трохи згодом – директор Хмельницької школи № 5.

1959 р. – вступає в аспірантуру і в 1960 році стає кандидатом педагогічних наук.

1961 р. – викладач Чернівецького університету.

1966 р. – завідувач кафедри педагогіки Вінницького педінституту.

1970 рік – доктор педагогічних наук.

1976 р. – завідувач кафедрою педагогіки Мінського педуні- норситету.

За роки діяльності видав понад 400 робіт в тому числі 40

монографій.

Зараз на заслуженому відпочинку. Живе в Білорусії, у Мінську.

Відорт Григорій

Польський та український поет, співак, торбаніст

Народився 12 березня 1764 року в селі Небещани на території південної Польщі. В юнацькі роки пройшов школу гри на торбані. Наймаючись на службу до магнатів, навчав їх співу, грі на інструменті.

Виїхавши з панами до Петербурга, при дворі Катерини II навчає грі на торбані придворних дам.

Через деякий час повертається в Україну. Він придворний співак князя Євстахія Сангушка.

Починає складати свої пісні і музику до них. Познайомившись’з власником Кузьмина графом Ржевуським, переходить на службу до нього і живе в Кузьмині.

Бере участь у польському повстанні 1830-1831 рр. В 1833

році помирає в селі Кузьмин. Похований на католицькому кладовищі.

Найбільш відомі твори “Спів Ревухи”, “Пісня Відортова”. В

XIX ст. був найвідомішим і найпопулярнішим музикантом-тор- баністом.

Гринюк Яків Кузьмович

Заслужений працівник сільського господарства України

Народився 5 серпня 1939 р. в селі Кузьмин. Після закінчення Кам’янець-ГІодільського сільськогосподарського інституту (1966 р.) до 1969 р. працював головним агрономом колгоспу “Росія” села Кузьмин. З 1969 по 1981 р. послідовно займав посади головного агронома колгоспу “Заповіт Ілліча” в с. Лагодинцях, головного агронома та заступника голови правління колгоспу “Правда” м. Красилів.

1981 р. обраний головою правління колгоспу “Росія” с. Кузь- мин. Під його керівництвом господарство стало одним з кращих в районі.

За заслуги у досягненні високих і стабільних результатів у сільськогосподарському виробництві удостоєний почесного звання “Заслужений працівник сільського господарства України”.

Зараз очолює СК “Кузьминський”. Живе у с. Кузьмин.

Горенко Леонід Васильович

Заслужений працівник сільського господарства України

Народився 15 серпня 1948 року в селі Митниці в сім’ї колгоспників.

Навчався в Митинецькій восьмирічці та Красилівській середній школі №1, яку закінчив із срібною медаллю. В 1965 році став студентом агрономічного факультету Української сільськогосподарської академії.

В 1971 році закінчує академію з відзнакою і направляється на посаду головного агронома в село Баглаї Старокостянтинівсь- кого району. Згодом на такій же посаді в колгоспі ім. Петровсь- кого села Волиця-1.

З 1979 року працює в Красилівському районному управлінні сільського господарства: головний агроном, заступник начальника, а з 1985 року – голова районного агропромислового об’єднання. З 1991 року – заступник голови райвиконкому.

В 1994 році обраний головою Красилівської райради, а через два роки призначений головою районної державної адміністрації.

Заслужений працівник сільського господарства України.

Гуменюк Надія Миколаївна

Заслужений працівник сфери послуг України

Народилася 5 жовтня 1950 року в селі Дружне в сім’ї робітників.

Початкову освіту здобула в Дружненській початковій школі., а середню – в Красилівській середній школі №1.

Після навчання у Хмельницькому кооперативному технікумі З роки працювала в Ізяславській райспоживспілці, в Красилі- вському міському споживчому товаристві. Останні 9 років – зав-ідуюча магазином “Колосок”.

З квітня 1999 року Указом Президента України їй присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сфери послуг України”.

Зараз живе і працює в м. Красилів.

Дячук Андрій Юхимович

Герой Радянського Союзу

Народився 13 грудня 1921 року в селі Великі Орлинці. Після закінчення семирічки працював в колгоспі, потім – завідуючим клубом.

В армії з березня 1941 року. На фронті з перших днів війни.

Бере участь в боях на Південно-Західному, 2 і 3 Українських фронтах.

Звання Героя Радянського Союзу старшому сержанту Дячуку А.Ю. присвоєно за забезпечення висадки десанту на правий берег Дунаю 4-5 грудня 1944 року. Своїм човном перевіз через Дунай за 7 рейсів 96 чоловік і знищив вогневу точку противника. В боях за місто Будапешт 14 січня 1945 року загинув смертю хоробрих.

Указом президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року звання Героя присвоєно посмертно.

Дмитрук Микола

Поет

Народився у 1933 р. в селі Западинці. Після закінчення ФЗУ ІІ Львові, працював на оформленні Центрального стадіону в Києві, займався оздобленням кінотеатру “Київ”.

Здобув вищу будівельну освіту. Все життя працював інжене- ром-будівельником.

Писати вірші почав в похилому віці. Перша збірка поезій вийшла у 1997 р. й називалась “Грай, природо, грай”. До неї увійш- пи вірші, написані для майбутніх пісень. В тому ж році побачила світ його друга книга, вже з математики. Автор розробив ряд способів швидкого розв’язування системи лінійних рівнянь.

В 1999 р. виходить нова збірка поезій М. Дмитрука “Трави, росами омиті”. В ній оспівується природа рідного краю, цій же темі присвячена і збірка “Шафрану дикого краса”, що побачила світ в 2000 році. Остання книга поезій М. Дмитрука “Засяє поле золотисте” була видана у 2001 році.

Зараз поет працює над книгою, яку хоче присвятити полеглим у роки Великої Вітчизняної війни нашим землякам.

Живе у м. Києві.

Думка Олексій Антонович

Заслужений вчитель України

Народився 25 травня 1922 р. в селі Кузьмин Красилівського району.

Учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер п’яти бойових орденів. До 1958 р. служив в армії. Майор. З 1960 р. працював бібліотекарем , вчителем історії Кузьминської середньої школи. З 1967 по 1988 рік -директор цієї ж школи, яка в ті роки вважалася однією з кращих в Хмельницькій області.

Велику увагу звертав на трудове виховання школярів. Учні Кузьминської школи багато разів в період, коли Думка О.А. очолював школу, ставали призерами та переможцями обласних та республіканських змагань юних механізаторів.

За заслуги у вихованні підростаючого покоління Думці О.А. в 1978 р. було присвоєно звання “Заслуженого вчителя України”.

Тепер – на заслуженому відпочинку. Живе в с. Кузьмин.

Заголдний Володимир Вікторович

Суддя Верховного суду України

Народився 18 жовтня 1953 року в сім’ї вчителя в с. Антоніни.

Навчався в Антонінській середній школі. В 1974 році після закінчення Кам’янець-Подільського індустріального технікуму призваний до лав Збройних Сил. Після звільнення в запас стає студентом юридичного факультету Львівського університету і закінчує його у 1981 році.

Працює у м. Рівне: 8 років суддею міського і 4 роки – обласного суду.

Як відмінного спеціаліста постановою Верховної Ради України від 13 вересня 1995 року Заголдного В.В. призначають суддею Верховного Суду України. На цій посаді трудиться і зараз.

Захаров Віталій Федорович

Народився в 1922 році в Криму. Дитячі і юнацькі роки провів у селі Западинці Красилівського району.

Учасник Великої Вітчизняної війни.

З 1945 по 1951 р. – на комсомольській роботі в Красилові. Після повторної служби в армії 4 роки був начальником пол- ітвідділу Чернелівської МТС. Закінчивши Вищу партійну школу, працював у апараті ЦК Компартії України, 11 років очолював Кримське обласне управління МВС. Захистив кандидатську дисертацію. Після повернення до Києва – заступник міністра внутрішніх справ – начальник УВС міста Києва.

В наступні роки займав посаду начальника Вищої школи МВС СРСР. Після виходу у відставку працює в інституті підготовки та перепідготовки вищого командного складу органів внутрішніх справ.

Генерал-лейтенант у відставці.

Проживає у м. Києві.

Єневич Федір Федорович

Доктор філософських наук, професор

Народився 26 червня 1905 року в селі Глібки в селянській сім’ї. В 1911 році батьки переселилися в селище Новорешетилі- вське Новосибірської області. Вчитися почав з 15 років.

В 1931 році закінчив історичний факультет Московського педагогічного університету, а в 1937 р. філософський відділ Українського (Київського) інституту червоної професури.

1932-1935 роки: – керівник кафедри філософії Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. З 1937 р. викладач Київського державного університету.

1940 рік – кандидат філософських наук, доцент.

1952 рік – доктор філософських наук, професор.

З 1958 року – професор кафедри філософії інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському університеті.

Помер 5 грудня 1976 року.

вівторок, 23 жовтня 2018 р.

вівторок, 23 жовтня 2018 р.