Він до останнього подиху жив для людей

За матеріалами Ю.Д.Гжимайла:

на фото В. Ковльчук

Красилівщині сільськогосподарський кооператив «Промінь» у селі Мала Клітна – господарство, яке із десяти сіл об’єднує власників земельних і майнових паїв для спільного господарювання. Люди тут живуть так, як в ідеалі має жити українське село тепер і в майбутньому.

Володимир Федорович Ковальчук 47 років керував цим по­тужним високоорганізованим багатогалузевим господарством молочно-зерно-бурякового напрямку з розвиненим тваринни­цтвом. «… Малоклітнянцям пощастило: їхній голова Володимир Ковальчук – це унікальний сплав чесності, розуму, мудрості, хазяйновитості, це людина з великим і чуйним серцем, – писала про цього керівника 2003 року журналістка Галина Скрипник, кореспондент Хмельницької обласної газети «Подільські вісті». – Зажив слави й неабиякого авторитету, проте не успіхами жив. а шукав, як далі розширити горизонти виробництва, як сповна задіяти всі резерви, як зробити безбідне життя мешканців своїх сіл ще заможнішим».

На жаль, 2009-го року В. Ф. Ковальчук відійшов у потой- світ, але його яскрава зоря людини незвичайної щедрості душі й доброти ніколи не згасне у пам’яті вдячних односельців, довіку житиме цей Добролюб і великого таланту народний Аграрій у тому всьому, чим багата сьогодні Мала Клітна.

Він народився 3 травня 1937 року у с. Кошелівка. Голодне сирітське дитинство, непосильна селянська праця змалку, на- вчання в школі до 1955 року. Після служби в Армії повернувся в рідне село. З роками закінчив Кам’янець-Подільський інсти­тут, де навчався на агрономічному факультеті. Одружився, ви­ховував трьох дітей – Юрія, Володимира і Світлану.

У його неповні 25 років односельці довірили Володимиру Ковальчуку свою долю і своє майбутнє, обравши головою прав­ління колгоспу «Шлях до комунізму».

Відтак у березні 1992 року, вже після здобуття Україною Незалежності, господарство реформували у колективне сіль­ськогосподарське підприємство спілки селян «Промінь», а з 2000-го року – у сільськогосподарський кооператив «Промінь».

Швидко зорієнтувавшись у нових ринкових умовах, В. Ф. Ковальчук зумів зберегти все краще, що давала стара сис­тема і взяв на озброєння позитив нових ринкових відносин. І, як справжній менеджер, повів господарство так вправно, що вдалося зберегти і матеріальну базу, і фахівців, і весь трудовий колектив. І головне – молодь надійно закріпилася на селі, го­това кожної миті підставити свої молодечі плечі під грандіозні плани Ковальчукових перетворень.

На той час за кількістю великої рогатої худоби клітнянці обігнали всіх в області, утримуючи понад 4 тисячі голів ВРХ, у тому числі – тисячу корів, щодоби виробляючи в кооперативі 18 тонн молока, з яких 15 тонн щодня йшло на реалізацію, а решту використовуючи на власні потреби.

У своїх інтерв’ю кореспондентам багатьох видань В. Ф. Ковальчук часто підкреслював: «„..Тваринницькі гроші втричі цінніші від інших надходжень. Коли ми візьмемо щось від рослинництва? Тільки восени, як хліб буде коштувати най­дешевше. Ну, щось буряки дадуть. І все! Чекай нового врожаю. У той же час молочне скотарство стабільно дає щоденні грошо­ві надходження». І це – суща правда: у сільськогосподарському кооперативі стало доброю традицією одержувати щороку від реалізації тваринницької продукції понад 10 млн. гривень.

Кооператив «Промінь» має в обробітку 6500 гектарів ріллі. Щоб дати раду такому масиву землі, потрібне було неабияке технічне оснащення. Останнім часом тут було куплено 50 оди­ниць найсучаснішої різноманітної сільськогосподарської техні­ки, серед якої – 2 комбайни «Ягуар», 4 «Марали», 2 німецькі комбайни «Мега», білоруський комплекс, 3 «КамАЗи», європа- ки, сівалки, культиватори тощо.

Середня урожайність зернових культур склала 50 ц/га? цукрових буряків – 350, ріпаку – 36. Виробництво молока – сягнуло 5100 тонн, діє дуже потужний м’ясний цех, який за рік дає 540 тонн м’яса.

З квітня 2005 року господарству присвоєно статус «Племінний завод із розведення ВРХ української чорно-рябої молочної породи». Більшість господарських показників СК «Промінь» залишаються найкращими у Красилівському районі. Усі підрозділи кооперативу – прибуткові. Чистий прибуток за рік сягнув понад 4,5 мільйона гривень, а рентабельність – 40%.

«Ми дали своїм працівникам роботу, – говорив Володимир Федорович, – хорошу зарплату, житло, навіть для чужих, аби тільки працювали. Купили 14 будинків і дали людям за останній рік. Пайові виплати отримували не тільки ті члени кооперативу, які мали пай, а й ті, хто прийшов працювати після поділу землі».

Тут, як і раніше, діє запроваджена В. Ф. Ковальчуком, чітка система матеріальної зацікавленості й соціального захисту пра­цівників і пенсіонерів. Самих лише допомог протягом кожного року за рішенням загальних зборів тут надають на півмільйона гривень! А як дбають малоклітнянці про учасників бойових дій, вдів, інвалідів дитинства й праці, онкохворих та дітей-сиріт! Виділяється допомога важкохворим для хірургічних операцій.

Не залишають поза увагою школярів. Усі учні місцевої шко­ли харчуються за рахунок кооперативу, який щедро виділяє кошти на оздоровлення дітей, придбання шкільної та спортивної форми тощо.

Депутат різних рівнів багатьох скликань, «Заслужений працівник сільського господарства України», кавалер орденів «Знак пошани», «За заслуги» III й II ступенів – такий неповний список звань і відзнак Володимира Федоровича Ковальчука. Щоправда, неповний, бо тут обов’язково слід би додати його вроджене, дане йому Богом від землі: «Один із плеяди найталановитіших Хлібодарів краю».

Ле не розповідав би В. Ф. Ковальчук про своє господар­ство, завжди неодмінно говорив: «Усе, що є в нашому господар­стві – і дороги з твердим покриттям, і газ у селах, і побудована за рахунок кооперативу середня школа, і церква, і взагалі всі здобутки у виробничій діяльності – це заслуга наших людей, пенсіонерів і тих, хто невтомно трудиться нині».

А односельці, завжди підтверджуючи сказане головою, обов’язково додавали, що все, що вони мають, стало можли­вим, завдячуючи їхньому керівникові В.Ф. Ковальчуку – Людині неординарної, талановитої вдачі, надміру працьовитій, шляхет­ній у ставленні до своїх земляків і безприкладно сумлінній у ставленні до своїх непростих обов’язків.

Він був і навічно залишиться Людиною зі світлої й щасливої Будучини – і щодня життям своїм і працею прагнув наблизити це світле Майбутнє у кожну оселю, в кожну сім’ю, до кожного трударя їхньої великої й заможної хліборобської родини, для якої він завжди сяятиме немеркнучою зорею Добра, Правди й Честі Хлібодара, який до останнього подиху жив і трудився для людей, залишаючись для них мудрим дороговказом, надихаючи й зогріваючи їхні серця. Він був і залишився у пам’яті народній неперевершеним Велетом Землі й Духу.