Гусар Агафон Сорока і його бойові побратими

За матеріалами Ю.Д.Гжимайла:

Мабуть, уже й не залишилося мешканців у селі у Мовчани, хто пам’ятав би й міг би розповісти про свого односельця Сороку Агафона (Аніфона) Давидовича. Згідно з переказами, народився Агафон Сорока в Мовчанах 1867 року. Під час служби в царській армії був гусаром. Служив у Меджибожі. За участь у воєнних походах одержав чимало відзнак командування, мав нагороди, а коли приїздив додому «на побувку», дівчата цілої округи всі очі видивляли на стрункого красеня. Славнозвісний 12-й Охтирський гусарський полк, у якому служив Агафон Сорока, був одним із найстаріших і заслужених полків Імператорської Росії.

Історик-дослідник Євген Хмельницький пише, що цей козацький полк було створено у Слобідській Україні 1651-го року у фортеці Охтирка. Свій перший далекий похід у складі української дивізії охтирські козаки здійснили в кінці 1700-го року. Як і інші слобідські козацькі полки, Охтирський полк пізніше перетворюють у гусарський.

У складі корпусу О. В. Суворова Охтирці 1774-го року бере учать участь у облозі турецьких фортець Сілістра, Рушук, Шумла і а інших. Немеркнучу славу здобули охтирські козаки 1812-го у війні з наполеонівською армією. Охтирський гусарський полк у Бородинській битві 10 разів атакував ворога у кінному бою. За це його було нагороджено 19-ма срібними трубами.За заслуги у закордонному поході 1813 року гусари отримали особбливі знаки з написом «За отличиє 14 августа 1813» і брали участь в урочистому вступі союзницьких військ у Париж.

Служили в цьому полку відомий поет і партизан, а згодом генерал Денис Давидов, композитор Олександр Аляб’єв, декабрист Артемон Муравйов, нащадки поета Михайла Лєрмонтова.

Не раз довелося охтирцям битися з турками в російсько- турецьких війнах – 1828, 1877-1878 рр.

А 1896-го року Охтирський гусарський полк остаточно «оселяється» у містечку Меджибіж Летичівського повіту Подільської губернії, штаб-квартира якого розташовувалась у старовинному замку магнатів Синявських- Чарторийських. Ескадрони квартирувались у навколишніх селах.

Імператор Микола II 1901-го року на знак особливого благовоління призначив шефом полку свою молодшу сестру – княгиню Ольгу Олександрівну.

З 1 червня по серпень 1915-го, в роки Першої світової війни, госпіталь Охтирського гусарського полку перебував у Проскурові.

12 й гусарський Охтирський полк воював і в складі 8-і Російської армії генерала О.А. Брусилова. 8а своїми бойовими характеристиками тодішня російська кіннота була набагато кращою, ніж кавалерії інших країн-учасниць Першої світової війни. У квітні 1916 року під час Брусилівського прориву на австрійському фронті під Луцьком загинув у кінній атаці Яків Петрович Дорошенко –дядько нині, на жаль, покійного Владислава Михайловича Дорошенка, донедавна мешканця міста Красилів. Ось як писала про цю героїчну смерть газета «Новое время» від 29 травня 1916 року: «27 мая пал смертью храбрьіх Яков І Іетрович Дорошенко, корнет 12-го гусарского Ахтьірского полка.

Після Лютневої революції 1917 року Охтирський полк припинив своє існування. Дехто з охтирців після розформування служив у 1-му полку Червоного козацтва Віталія Примакова, інші – у війську Польському.

Що ж до Агафона Сороки, то після цих подій відважний п’ятдесятилітній гусар повернувся в рідне село Мовчани. Після важкого поранення Агафон Давидович майже не розмовляв, тому ми дуже мало знаємо про нього. Відомо, шо згодом працював у городній бригаді місцевого колгоспу ім. Червоної козачої дивізії. Помер А.Д.Сорока 1947-го року в Мовчанах у вісімдесятирічному віці.

Так завершив своє життя наш краянин Агафон Давидович Сорока, чиє ім’я навічно вписане історією особового складу славетного Охтирського гусарського полку і в історію рідного краю.