Вона вчила і вчилася продовжувати людям життя

За матеріалами Ю.Д.Гжимайла:

на фото Галина Попик

Вагомий внесок у розвиток української медицини внесла вихованка Красилівської СШ № 2, випускниця Чернівецького медінституту ім. М. І. Пирогова, професор  асоціації сімейної медицини Одеського регіону України Галина Степанівна ПОПИК.

Після закінчення 1966 року Красилівської середньої школи № 2 із золотою медаллю Галина Попик вступила до Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова. Відзначалася постійною участю у громадському житті вузу, в числі інших була одним із його провідних громадських активістів. Там же, в інституті, зустріла своє щастя і вийшла заміж, а після закінчення з відзнакою інституту з головою поринула в наукову роботу.

Захистила 1982 року кандидатську дисертацію, а буквально через рік захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Її робота була присвячена лі¬куванню склеродермії у дітей. Завдяки її глибоким дослідженням, скрупульозному вивченню цієї проблеми сотні дітей були врятовані від тяжкого захворювання. Професор Г. С. Попик стала автором великої кількості патентів Радянського Союзи й України.

Багато років Галина Степанівна ПОПИК працювала в Одеському науково-дослідному Інституті курортології та медич­ної реабілітації МОЗ України, а з 1994-го майже двадцять ро­ків працювала в Одеському національному медичному універ­ситеті. До речі сказати, Галина Степанівна – перша завідувачка кафедри сімейної медицини і загальної практики Одеського національного медичного університету, створеної однією з перших в Україні 1998-го року. Девізом цієї невтомної люди­ни завжди було єдине – не пасувати перед найскладнішими недугами, а невтомно вчитися продовжувати людське життя. Галина Степанівна ніколи не задовольнялася досягнутим, тору­ючи дорогу до подолання досі невиліковних недугів – і шукала, шукала… Вона – автор майже 270 наукових публікацій, значна кількість яких присвячена питанням сімейної медицини, автор чотирьох рекомендованих МОЗ України підручників із сімейної медицини та загальної практики для лікарів.

Протягом 15 років Галина Степанівна Попик очолювала цю кафедру, створивши на її базі один із найбільших в Україні

Центрів клінічного дослідження нових лікарських препаратів і плідно співпрацювала з провідними фармацевтичними кам­паніями світу. На наукових форумах у десятках країн Європи, Азії й Америки Галина Степанівна доповідала про результати проведених численних наукових досліджень.

Тривалий час була членом Координаційної ради МОЗ України з питань упровадження сімейної медицини, головою асоціації сімейної медицини Одеського регіону, брала участь у втіленні в життя важливих міжнародних проектів між Україною та Сполученими Штатами Америки й Нідерландами з питань розвитку сімейної медицини і вдосконалення освітньої програ­ми підготовки фахівців первинної медико-санітарної допомоги. Сотні лікарів-інтернів із сімейної медицини й тисячі курсантів післядипломної освіти пройшли навчання на кафедрі за роки, впродовж яких нею завідувала Галина Степанівна Попик.

Кажуть, завжди   шастить  тому,    хто завжди шукає, хто своїм талантом ділиться з ближніми і хто свій талант живить іскрами таланту цих самих ближніх йому. В цьо­му відношенні Галина Степанівна ніколи не почувалася само­тньою, бо її сім’я являла собою справжній медичний альянс. Її чоловік, Мардашко Олексій Олексійович – доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри медичної хімії Одеського національного медичного університету, донька – Мардашко Оксана Олексіївна – кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної стоматології Одеського національного медичного уні­верситету, а зять – Скригонюк Ігор Вікторович закінчує фарма­цевтичний факультет цього ж університету.

Багато ще можна сказати хорошого й світлого про цю жін­ку, але нині доводиться зупинитися на короткій сумній НОТІ: після тяжкої невиліковної хвороби 1 квітня 2013р., на 65 році життя, цієї надиво енергійної й талановитої людини не стало. Протягом усього життя Галина Степанівна охоче допомогала людям, усіляко підтримувала багатьох красилівчан, які за її прикладом навчалися в тому ж Одеському національному ме­дичному університеті, а нині працюють у медичних закладах Хмельниччини й інших регіонів України. Частина її родини й досі мешкає у Красилові .