Як колишні Борисови стали Ткачуками

За матеріалами Ю.Д.Гжимайла:

Про свого прадіда та історію походження свого родового прізвища розповів ветеран війни і праці, ві­дома й шанована у Красилові людина – Федір Митрофанович Ткачук.

А було це так: після завершення Вітчизняної війни 1812-1813 рр. із наполеонівською армією мій прадід по батьківській лінії Павло Борисов (росіянин, уродженець селища Крутоярське Самарської губернії) проходив військову службу із м. Старокостянтинів Волинської губернії. Коли вийшов у відставку, отримав від держави, як учасник війни, дві десятини землі у с. Западинці. Там і одружився.

У Павла Борисова було два сини – Василь і Лук’ян. Присадибну ділянку землі розділили порівну. Але головним заняттям прадіда та його синів було ткацтво. Усіх трьох їх знали не лише в Западинцях, а й у всій окрузі – як справжніх майстрів ткацької справи. З того й пішло: односельці все частіше статі називати їх ткачуками, а згодом це наймення й стало їхнім неофіційним прізвищем. І тільки жителі старших поколінь більше шали їх як Борисових, а не Ткачуків. Але останнє виявилося живучішим – Ткачуки.

Ось так у минулому колишні Борисови стали Ткачуками – з ними це прізвище й залишилося навіки.