Микола Дмитрук /Поет Западинці /

Микола Дмитрук

Поет

(1933 р., с. Западинці)

Микола Степанович Дмитрук народився у 1933 році в селі Западинці.

У 1940 р. став учнем Западинецької школи, в якій навчався до 1947 р. Після закінчення семи класів став учнем художньо- ремісничого училища у м. Львові. Одночасно навчався у вечір­ній школі.

Після закінчення училища був направлений на роботу в м. Київ. Займався оздобленням центрального стадіону в м. Києві та блакитного і червоного залів кінотеатру “Київ”. Закінчіив ве­чірню школу.

У 1951 р. М.Дмитрук став студентом факультету міського будівництва та господарства Київського будівельного інституту

У 1956 р. здобув вищу будівельну освіту. Все життя пра­цював інженером-будівельником.

Навчався в аспірантурі.

Писати вірші почав у похилому віці. Перша збірка поезій вийшла у 1997 році, яка називалась <«Грай, природо, грай!». До неї увійшли вірші, написа­ні для майбутніх пісень. У тому ж році пюбачи- ла світ його друга книга, вже з матем;атики. Автор розробив ряд способів швидкого розв’язування системи лі- нійних рівнянь.

У 1999 році виходить нова збірка поезій М. Дмитрука «Трави, росами омиті».

У ній оспівується природа рідного краю. Цій же темі присвячена і збір­ка «Шафрану дикого кра­са», що побачила світ у 2000 році. Остання книга поезій М. Дмитрука «Засяє поле золотисте» була видана у 2001 році.

Зараз поет працює над книгою, яку хоче присвятити полеглим у роки ВВВ  нашим землякам.

Микола Дмитрук – поет надзвичайно широкого діапазону творчості: його перо торкнулося всіх найактуальніших проблем сучасного життя. Поет пише поезії на тему охорони природи «Полюби природу», «Рослини Червоної книги», «Дика рослина плаче», «Рвати пролісків не будем», «Птахи — наші друзі»; на тему людських чеснот: «Пра­цьовитість», «Доброзич-ливість», «Справедш- иіеть», «Щирість»; на тему патріотизму: «По­люби свій рідний край», «Люби село», «Знай рідну мову»; на тему здорового і красивого жит­ні: «Не кури», «Не вживай алкоголю», «Не будь дармоїдом», «Не кради», «Не вживай наркотик ін». «Не будь повією», «Не вбивай людини»,

У ПЕРШИЙ КЛАС (із збірки “Барвистий храм природи”)

Перший клас – яка подія,

Згадка буде все життя,

Мами , тата – це надія,

Вченим стане їх дитя.

Йде маля, немов на свято,

Ранець гарний на спині,

І таких отут багато,

З ними йдуть їх матері.

Урочисто так крокують З гордим видом на лиці,

Що то нове серцем чують І важливе у житті.

До порога ще не знають,

Що навчання це важке,

І воно його чекає,

І в дорогу поведе.

Уже у перший клас Діти наші йдуть.

Учитися без нас Букварі їх звуть

ЛЮБИ МАМУ І ТАТА

(із збірки “Барвистий храм природи”) Небосхил веселка обнімає,

Опустивши стрічки золоті,

Скрізь любов до мами й тата сяє В дружній, доброзичливій сім’ї.

Квіткою троянди усміхнеться, Гляне ясним сонечком на мить, Вся оселя радістю заллється І від щастя ніжно так тремтить. Десь далеко обрій зажевріє,

Запалає сива далечінь,

А любов до мами й тата гріє,

І світліє довга темна тінь.

Солов’ями завжди ліс співає, Розмовляє любо і гуде,

А любов до мами й тата грає І до серця стежечку веде. Любов’ю неземною Ти маму й тата полюби І цю любов з собою У серці радісно носи.