Павло Поцілуйко / письменник, Велика Салиха /

Павло Поцілуйко

(народився в селі Велика Салиха, проживає в м. Самбір Львівської області, кандидат економічних наук, член Націо­нальної спілки письменників України)

КОЛИ ЖИТТЯ ВСЕ ПРОЖИВЕШ

(з книги “Пісня душі”)

Коли життя все проживеш —

Тоді відкриються очиці І своїм розумом збагнеш,

Відкіль джерельця у криниці.

Чому вона, немов кришталь.

Чому не тліє, не горить,

Чому сильніша від вогню,

Любий пожар може згасить?

Чому згасить пожар душі,

Який палає всередині Святій водиці не дано Зробить це чудо і понині.

Бо той вогонь — це Божий дар,

Що загорівся від кохання.

Його водою не згасить,

Він несе опіки, страждання.

І муки тяжкі надсила За гріх ніби інтимний,

В якому кожний з нас Ні крапельки не винний.

ОЧІ ПРЕКРАСНІ

(з книги “Пісня душі”)

Очі прекрасні, глибокі, прозорі,

Ви творите радість навіть в журбі. ,

Маєте силу ворожки-чаклунки Й неспокій несете моєму житті.

Ви — витвір природи краю лісного, Умиті в Карпатській цілющій воді.

О    Єзус Марія! Чому вас побачив При заході сонця в тривожній Імлі?! Чому не побачив, як сходило сонце,

Як сяйвом горіла небесна блакить,

Коли ще, здавалось, весна безконечна,

Чому тоді, очі, не міг вас зустріть?

Тепер, коли осінь хмарою суне

І холод зимовий брязчить у вікно.

Стає зрозумілим: життя безкінечне, Людині, лишень, воно миттю дано.

Очі прекрасні, глибокі, прозорі,

Чи можете, очі, ви чудо створить? —

Розпечене серце вогнем незгасимим Нектаром чарівним, мов свічку, згасить.